Четверть операційного бюджету промислових підприємств іде на енергію – і ця частка не змінилася за чотири роки, попри масові інвестиції в ефективність. Менше 25% електродвигунів у світі працюють із перетворювачами частоти. 81% компаній визнають, що закупівлі мають базуватися на вартості володіння, але лише 37% це роблять. Глобальне дослідження 2 700 менеджерів із 15 галузей показує: проблема змістилася від нестачі коштів до нестачі організаційної готовності
За результатами дослідження, проведеного наприкінці 2025 – на початку 2026 року у 15 країнах, 63% промислових компаній уже інвестували в заходи з підвищення енергоефективності. Ще 29% планують зробити це протягом дванадцяти місяців. Лише 1% не має жодних планів – утричі менше, ніж у 2022 році.
Звіт фіксує розрив між обсягом інвестицій та їхньою результативністю. Він стосується і великих промислових компаній, і українських проєктувальників та інсталяторів інженерних систем.
Енергія як хронічна стаття витрат: масштаб проблеми
Середня частка енергії в операційних витратах – 25,4% – варіюється залежно від галузі. Чотири з десяти респондентів повідомляють про діапазон 21–30% загального бюджету. В окремих секторах показники значно вищі: холодопостачання – 55%, HVAC – 47%, металургія – 44%.
Водночас 59% опитаних вважають зростання вартості енергоносіїв помірною або серйозною загрозою для прибутковості – на шість відсоткових пунктів більше, ніж у 2022 році. Оптові ціни на енергоносії за цей час стабілізувалися. Але цінова волатильність змістилася від разових стрибків до хронічної непередбачуваності. Як зазначає Міжнародне енергетичне агентство (IEA) у звіті Energy Efficiency 2025, системні чинники – геополітика, перевантаження мереж, кліматичні аномалії, коливання цін на паливо – продовжують підвищувати ризик і непередбачуваність.
Замовник дедалі частіше оцінюватиме рішення проєктувальника через призму операційних витрат на енергію, а не лише за початковою ціною. Особливо в HVAC-секторі – одному з трьох найбільш енергоємних у промисловості.
Усього потроху, нічого системно: анатомія фрагментарності
Коли респондентів запитали, які саме кроки з підвищення енергоефективності вони вже зробили, розподіл виявився рівномірним. Навчання та обізнаність – 41%. Оптимізація виробничих процесів – 41%. Модернізація освітлення (LED) – 40%. Енергоаудити й оцінки – 40%. Цифровий моніторинг та автоматизація – 36%. Відновлювані джерела – 39%. Модернізація електроприводних систем – 30%.
Широка активність не означає системного підходу. Але рівномірний розподіл за всіма напрямками свідчить радше про експериментальний режим, ніж про системну стратегію. Компанії розпорошують ресурси між напрямками, без вибудованої послідовності «аудит → пріоритизація → модернізація → моніторинг». Звіт називає це execution gap – розрив між обсягом заходів і глибиною змін.
Рівномірність пояснюється тим, що енергоефективність стала крос-функціональною темою, розподіленою між відділами без центральної координації. Компанії обирають заходи з мінімальним ризиком простою – освітлення, HVAC будівлі, базова автоматика. А глибші втручання – модернізація приводних систем, інтеграція даних, перегляд операційних процесів – відкладаються.
Прикладом системного – кейс із німецькою каналізаційною станцією: об’єкт скоротив енергоспоживання на 40% і забезпечив рекуперацію енергії в мережу після послідовної заміни двигунів на високоефективні синхронні реактивні (SynRM) із перетворювачами частоти (ПЧ, англ. VSD – привід зі змінною швидкістю). Ключовий фактор результату – модернізація всієї моторної інфраструктури, а не окремих агрегатів.
Нові бар’єри: організаційна готовність важить більше за бюджет
Вартість залишається найпоширенішим бар’єром – її називають 43% респондентів. Але цей показник знизився на сім відсоткових пунктів порівняно з 2022 роком. Натомість зростають перешкоди іншого характеру: брак кваліфікованих спеціалістів (31%), опір персоналу новим технологіям (29%), дефіцит цифрових навичок (29%), нерозуміння доступних рішень (26%).
Кожен четвертий респондент зізнається, що не розуміє, як саме покращити ефективність або як оцінити наявні технології. Головним обмежувальним фактором стає організаційна готовність, а вже потім – капітал. Не менш вагома й проблема комунікації між виробниками обладнання, проєктувальниками та кінцевими замовниками.
Автори звіту формулюють це так: індустрія пройшла етап «чому» і застрягла на етапі «як». Інформаційний розрив закрився – натомість відкрився розрив виконання. Компанії шукають партнерів, які допоможуть усунути організаційні перешкоди впровадження: простіші інструменти, зрозуміліші моделі окупності, крос-функціональну підтримку.
Три розриви між наміром і дією
Дані дослідження виявляють три структурні розриви, кожен із яких заслуговує окремої уваги.
| Параметр | Що декларують компанії | Що відбувається насправді |
| Підхід до закупівель | 81% вважають, що загальна вартість володіння (TCO) має визначати інвестиційні рішення. | Лише 37% реально базують рішення на TCO, ще 44% декларують намір це робити, але бюджетні ліміти на капітальні витрати домінують. |
| Цифрова зрілість | 67% уже використовують або готові розгорнути цифрові інструменти для управління енергоефективністю. | Понад 50% стикаються з дата-бар’єрами: дані відсутні (29%), погано організовані або недоступні (28%). |
| ВДЕ та ефективність | 74% компаній ставлять ціль досягти вуглецевої нейтральності (Net Zero) протягом 10 років | Серед тих, хто перейшов на ВДЕ (39% вибірки), кожна третя компанія (34%) знизила увагу до ефективності |
Три розриви виглядають різними, але мають спільний корінь. Фінансові, організаційні та інженерні рішення ухвалюються різними людьми, на основі різних даних, із різними горизонтами планування. Закупівельник бачить ціну одиниці обладнання. Енергоменеджер – річне споживання. Проєктувальник – технічну відповідність. І жоден із них часто не бачить повної картини вартості за життєвий цикл системи.
Відповідальність за енергоаудити, за даними звіту, розподілена між п’ятьма функціональними підрозділами без чіткого власника: вище керівництво (27%), команди сталого розвитку (25%), операційні підрозділи (21%), технічне обслуговування (16%), фінанси (10%).
Пастка CAPEX: коли «дешевше купити» означає «дорожче експлуатувати»
Розрив між TCO-мисленням (Total Cost of Ownership – загальна вартість володіння) та реальною практикою закупівель – один із найбільш практично значущих висновків дослідження. Як зазначено вище, переважна більшість компаній визнає пріоритет вартості володіння, але на практиці його застосовує лише кожна третя.
Причина – жорсткі цикли капітальних витрат і консервативні пороги окупності. Проєкт, який принесе відчутну економію на електроенергії протягом десяти років, може бути відхилений, якщо його початкова вартість не вписується в річний бюджет CAPEX. За даними IEA (Energy Efficiency 2025), цей підхід залишається одним з основних стримуючих факторів, чому промислова ефективність відстає від технічного потенціалу.
Ефект накопичується: цикли модернізації пропускаються, обладнання працює довше за планований ресурс, а надмірні витрати на енергію та надлишкові викиди фіксуються на роки. Для електродвигуна, наприклад, вартість електроенергії за життєвий цикл може у 5–10 разів перевищити його початкову ціну. Обрати дешевший двигун – означає заплатити більше на горизонті експлуатації.
Цифровізація та дані: декларована зрілість, відсутній фундамент
Цифрові інструменти для управління енергоефективністю – AI-аналітика, моніторинг стану обладнання, предиктивна діагностика – впевнено увійшли до порядку денного. Дві третини респондентів (67%) повідомляють, що вже використовують такі рішення (35%) або готові їх розгорнути (32%).
Понад половина організацій стикаються з фундаментальними проблемами даних. 29% не мають інформації, необхідної для дистанційного аналізу. 28% мають дані, але ті погано організовані або недоступні для обміну між підрозділами. Промислові об’єкти генерують потоки інформації з BMS, SCADA, ERP-систем та інструментів звітності – часто без єдиної точки інтеграції.
Цифрова зрілість корелює з інвестиційними намірами. Серед компаній, які вже використовують цифрові рішення, 57% очікують суттєвого зростання інвестицій у найближчі п’ять років. Серед тих, хто «не буде готовий понад рік», ця цифра дорівнює нулю. Формується позитивний зворотний зв’язок: якісні дані дають змогу побудувати зрозумілу модель окупності – яка, своєю чергою, відкриває фінансування для подальшої цифровізації.
За даними програми енергоаудитів, описаної у звіті, за 16 місяців (листопад 2024 – лютий 2026) було обстежено понад 21 000 промислових електроприводних систем. Серед 13 700 пріоритетно оцінених виявлено середній потенціал економії 33%, що еквівалентно приблизно 2 000 ГВт•год на рік.
ВДЕ не замінюють ефективність: хибна підміна понять
Серед компаній, які перейшли на відновлювані джерела енергії (39% вибірки, 1 062 компанії), кожна третя (34%) повідомила про зниження уваги до енергоефективності. Водночас майже половина (48%) заявила про її посилення.
Частина компаній помилково вважає, що «чистіша» енергія знімає потребу споживати менше. Але ВДЕ вирішують питання вуглецевої інтенсивності – не енергоспоживання. Неефективний об’єкт на «зеленій» енергії все одно марнує ресурс, стикається з обмеженнями потужності мережі та несе надмірні витрати. Декарбонізація і зниження попиту – два різні завдання, які доповнюють, а не замінюють одне одного.
Електродвигуни та перетворювачі частоти: найбільший невикористаний резерв
За оцінками IEA (Energy Efficiency 2025), частка електродвигунів, оснащених перетворювачами частоти (ПЧ), у промисловості залишається нижчою за 25%. При цьому моторні системи залишаються одним із найбільших невикористаних джерел промислової ефективності у світі.
Водночас інвестиції у виробничі операції скоротилися на 17 відсоткових пунктів порівняно з 2022 роком (з 70% до 53%). Фокус перемістився на ІТ-інфраструктуру (56%) та об’єкти нерухомості (63%). Виникає суперечність: індустрія вважає, що вже реалізувала найпростіші заходи на виробничому рівні, але дані IEA свідчать про протилежне.
Кожен насос, вентилятор, компресор, що працює без частотного регулювання на постійній потужності – це перевитрата електроенергії та водночас потенційний проєкт модернізації з окупністю від кількох місяців.
Український контекст: глобальні проблеми × місцеві реалії
Дані глобального дослідження не включають Україну. Виявлені розриви характерні і для українського ринку інженерних систем – і в багатьох випадках проблема тут гостріша.
Тарифний тиск та енергобезпека. Україна переживає наслідки системного руйнування енергоінфраструктури. Тарифи зростають. Стабільність електропостачання залишається щоденним викликом. Для промислових і комунальних об’єктів кожна кіловат-година має подвійну ціну: фінансову – і операційну, пов’язану з ризиком відключень. Зниження енергоспоживання в таких умовах одночасно скорочує витрати і підвищує стійкість об’єкта.
Знос обладнання. Значна частина електродвигунів на українських промислових і комунальних об’єктах – радянського або раннього пострадянського виробництва. Якщо глобально менше чверті двигунів працюють із ПЧ, для України ця цифра, ймовірно, ще нижча. Потенціал модернізації залишається високим, але потребує системного підходу, а не заміни окремих агрегатів за принципом «що вийшло з ладу».
Культура закупівель. Глобальний розрив між TCO-мисленням і реальними рішеннями (81% проти 37%) – ці пропорції характерні й для українського ринку. Традиція обирати найдешевше обладнання «тут і зараз» глибоко вкорінена. Але в умовах зростаючих тарифів саме вартість експлуатації стає головною статтею витрат.
Можливість для інженерів. Глобально 26% респондентів зазначають, які технологічні рішення їм доступні. В Україні дефіцит кваліфікованих консультантів – ще гостріший. Проєктувальник чи інсталятор, який пропонує системне рішення – аудит, послідовність модернізації, розрахунок окупності – отримує значну конкурентну перевагу.
Висновок
Дослідження фіксує системний розрив: за високого рівня інвестицій результати залишаються фрагментованими. Розбіжність між декларованими підходами (TCO, цифрові інструменти, Net Zero) і реальною практикою стійко відтворюється у кожному з обстежених секторів.
Для України, де до глобальних бар’єрів – організаційних, фінансових, інформаційних – додаються воєнні та інфраструктурні виклики, перехід від намірів до системних дій є складнішим і більш нагальним. У цих умовах зростає попит на комплексні інженерні рішення: від аудиту до моніторингу, від розрахунку TCO до супроводу модернізації.
Енергоефективність починається з оцінки вартості роботи обладнання і його експлуатаційних витрат упродовж усього життєвого циклу.
Джерело: «End-to-End Energy Intelligence: Closing the Efficiency Execution Gap», 2026.
Часті запитання (FAQ) про промислову енергоефективність
Яку частку в операційному бюджеті промислових підприємств займають витрати на енергію?
Середня частка енергії в операційних витратах підприємств становить 25,4%, проте цей показник суттєво варіюється залежно від галузі. У секторах холодопостачання витрати на енергію сягають 55%, а в системах HVAC — 47%. Попри масові інвестиції в ефективність, ці цифри залишаються стабільними протягом останніх чотирьох років.
Який потенціал економії дає модернізація електроприводних систем із використанням перетворювачів частоти?
Модернізація промислових електроприводних систем дозволяє досягти середнього рівня економії електроенергії у 33%. Системна заміна двигунів на високоефективні синхронні реактивні моделі (SynRM) із перетворювачами частоти (VSD) здатна скоротити енергоспоживання окремих об’єктів на 40%. Наразі у світі менше 25% електродвигунів оснащені такими приводами.
Чому концепція загальної вартості володіння TCO рідко застосовується на практиці?
Хоча 81% менеджерів визнають пріоритетність TCO, лише 37% реально використовують цей підхід через домінування лімітів на капітальні витрати (CAPEX). Жорсткі річні бюджетні цикли змушують обирати дешевше обладнання при закупівлі. Це призводить до значних фінансових втрат у майбутньому, оскільки вартість електроенергії за життєвий цикл двигуна може в 5–10 разів перевищувати його початкову ціну.
Які основні організаційні бар'єри заважають впровадженню енергоефективних рішень?
Головними перешкодами є брак кваліфікованих спеціалістів (31%), опір персоналу новим технологіям (29%) та дефіцит цифрових навичок (29%). Кожен четвертий респондент не розуміє, як саме оцінити наявні технології або покращити ефективність. Проблема змістилася від нестачі фінансування до відсутності централізованої координації між підрозділами компаній.
Як використання відновлюваних джерел енергії впливає на заходи з енергоефективності?
Перехід на відновлювані джерела енергії (ВДЕ) часто створює хибне відчуття відсутності потреби в економії, через що 34% компаній знизили увагу до енергоефективності. Проте ВДЕ вирішують лише питання вуглецевої інтенсивності, а не обсягів споживання. Неефективний об'єкт навіть на «зеленій» енергії продовжує марнувати ресурси та нести надмірні експлуатаційні витрати.
Більше важливих статей і новин в Telegram-каналі та корисні відео на Youtube-каналі та у TikTok. Долучайтесь!
Переглянуто: 1 688
