Статтю підготовлено на основі матеріалів галузевого круглого столу та реакцій читачів AW-Therm на ухвалення законопроєкту щодо розвитку ефективного та сталого централізованого теплопостачання
11 лютого 2026 року Верховна Рада проголосувала за основу урядовий законопроєкт №14067 «Про внесення змін до деяких законів України щодо підтримки розвитку ефективного та сталого централізованого теплопостачання». Результат голосування – 258 голосів «за» – спричинив дві дискусії на різних рівнях – серед споживачів та у професійному середовищі. Перша – у коментарях читачів у соцмережах AW-Therm. Друга – на профільному круглому столі між директорами теплопідприємств, законодавцями та енергоаудиторами.
Редакція проаналізувала обидві дискусії та визначила ключові розбіжності між позиціями сторін.
Що передбачає законопроєкт
Документ розроблений Міністерством розвитку громад та територій у межах програми Ukraine Facility як частина зобов'язань у рамках євроінтеграції. Ініціатор – Кабінет Міністрів України; законопроєкт представлено Прем'єр-міністеркою Юлією Свириденко, доповідав у сесійній залі заступник Міністра Костянтин Ковальчук.
Центральна норма: кожна будівля, підключена до системи централізованого теплопостачання (СЦТ), протягом трьох років після набрання чинності законом зобов'язана бути обладнана індивідуальним тепловим пунктом (ІТП). Виняток – об'єкти, де ІТП уже встановлений, або де монтаж технічно неможливий.
Закон охоплює ширше коло питань: закріплення централізованого теплопостачання як сфери державного інтересу; запровадження конкурентних механізмів для теплогенеруючих організацій; стимулювання використання відновлюваних джерел енергії та когенерації; розвиток інвестиційних програм у галузі. Витрати на встановлення й обслуговування ІТП пропонується включити до тарифу на послугу з транспортування теплової енергії. За розрахунками Мінрозвитку, погодозалежне регулювання дозволить скоротити споживання теплової енергії на 15–30% для будівель із нормативним тепловим захистом огороджувальних конструкцій.
Теза про 15–30% економії теплової енергії потребує уточнення, яке прозвучало на круглому столі з вуст практиків, але досі практично відсутнє в публічній дискусії навколо закону.
Директор КП «Черкаситеплокомуненерго» Павло Карась розрізнив дві принципово різні ситуації. Там, де будинок отримує централізоване гаряче водопостачання (ГВП) і опалення по чотиритрубній схемі – тепловий пункт є взаємовигідним рішенням. Перехід на двотрубну схему скорочує теплові втрати в мережі вдвічі. Крім цього, ІТП ліквідує так званий «сезонний перетоп»: при наявності ГВП теплопостачальна організація не може подавати теплоносій нижче 60 °C навіть у теплу погоду – інакше параметри гарячої води не дотримуються. Для опалення в листопаді достатньо температури 40 °C, решта йде в нікуди. ІТП з погодозалежним регулюванням цю проблему усуває. За розрахунками Карася, за наявності ГВП теплопостачальна організація окупає інвестиції в обладнання протягом ~8 років, а спільна для постачальника і споживача окупність – близько 4–5 років.
Інша ситуація – будинки лише з опаленням, без централізованого ГВП. В будинках покращується якість теплопостачання і вирівнюється температурний графік, але не обов'язково зменшується споживання теплової енергії. У будівлях, де раніше систематично не дотримувалися нормативних параметрів теплоносія – мешканці після встановлення ІТП отримають кращу послугу і, відповідно, більше споживання. Окупності в цьому варіанті може не бути взагалі.
Відповідь на питання «чому саме зараз» теж прозвучала на засіданні прямо. Анна Дем'яненко підтвердила: прийняття законопроєкту передбачено розпорядженням КМУ №244 у межах програми Ukraine Facility – і забезпечить Україні 275 млн євро. Народний депутат Олексій Кучеренко запропонував направити ці кошти через револьверний фонд цільовим чином на встановлення індивідуальних теплових пунктів – щоб вони поверталися в систему і фінансували наступні об'єкти. Директор «Черкаситеплокомуненерго» підтримав ідею і висловив готовність брати участь. Цей механізм – якщо він буде прийнятий у поправках до другого читання – може стати відповіддю на питання «хто платить», яке залишається відкритим у чинній редакції.
Авторка законопроєкту Анна Дем'яненко зазначила на круглому столі: цей закон не охоплює всього спектра проблем галузі. «ІТП – крок уперед, але тарифоутворення, зміна системних механізмів – це предмет окремого законопроєкту». Міністерство свідомо обрало вузький інструмент: запустити механізм, встановити нормативну рамку, а деталі регулювання передати на рівень підзаконних актів. Критика цього підходу обґрунтована, однак незакриті питання в тексті закону не рівнозначні помилкам у його концепції.
Реакція споживачів: коментарі у соцмережах AW-Therm
Публікація AW-Therm про ухвалення законопроєкту зібрала багато коментарів у соцмережах видання. Цей масив реакцій – від емоційних до аргументованих – дав змогу виокремити чотири стійких мотиви.
Фінансовий аргумент і посилання на досвід Закарпаття
Найпоширеніший мотив – фінансовий. «Хочу свій котел: скільки потрібно – стільки й спалюю газу, і плачу за фактичне споживання», – пише один із читачів. Цю позицію підкріплює посилання на закарпатський досвід:
«В Закарпатті автономне опалення в усіх багатоквартирних будинках вже більше 10 років. Останні централізовані котельні закрили в квітні 2013 – рішення місцевої влади. Я та решта сімей регіону вже 20 років маємо власне опалення.» – Читач AW-Therm
Недовіра до механізму впровадження
Читачі ставлять під сумнів не технологію індивідуальних теплових пунктів, а порядок її впровадження. «Раніше тепловики встановлювали ІТП за кредитами Світового банку, але зниження витрат споживачі не відчули – лише додаткові витрати на електроживлення обладнання, яке перебувало на балансі теплопостачальної організації», – нагадують коментатори. Серед питань, що лишилися без відповіді в тексті закону: якщо мешканці виплачують вартість обладнання через тариф упродовж 5–10 років – кому він юридично належить і хто несе відповідальність за технічне обслуговування циркуляційного насоса після завершення виплат?
Ризик знеживлення ІТП в умовах аварійних відключень
Третій мотив – ризик втрати теплопостачання під час відключень електроенергії. «При відключенні електроживлення будинок втрачатиме тепло – рішення непрофесійне в умовах воєнного часу», – зазначають читачі. На відміну від класичної елеваторної схеми з нерухомим соплом, яка функціонує без зовнішнього електроживлення, ІТП потребує живлення для циркуляційних насосів і контролера системи автоматизованого регулювання. Законопроєкт у чинній редакції не містить технічних вимог щодо резервного електроживлення встановленого обладнання.
Запит на право вибору способу теплозабезпечення
Четвертий мотив – принципова позиція щодо автономії рішення. Споживачі висловлювали запит не на конкретну технологію, а на право самостійно обирати спосіб теплозабезпечення квартири. При цьому в коментарях сформувалися дві групи: прихильники децентралізованого опалення та ті, хто відстоював централізовану модель, посилаючись на ефективність великих котелень і навантаження на газотранспортну інфраструктуру.
Позиція галузі: матеріали круглого столу
19 лютого 2026 року відбувся Круглий стіл щодо законодавчих ініціатив з підтримки розвитку ефективного та сталого централізованого теплопостачання. Організатор – Асоціація операторів критичної інфраструктури України за участі Асоціації міст України. До обговорення залучено директорів комунальних теплопідприємств Вінниці, Миколаєва, Львова, Черкас, Кривого Рогу, Старокостянтинова; заступників міських голів; народного депутата Олексія Кучеренка; авторку законопроєкту Анну Дем'яненко від Міністерства; Голову Асоціації енергоаудиторів Вадима Литвина; представників академічних установ та галузевих асоціацій. Загалом – понад 75 учасників.
Заборгованість з різниці в тарифах: 72 млрд грн
Директори теплопідприємств назвали накопичену заборгованість з різниці в тарифах – 72 млрд грн – головною перешкодою для реалізації будь-яких інвестиційних заходів. Це різниця між економічно обґрунтованими витратами підприємств і тарифами, які діяли протягом попередніх років.
«Без відновлення фінансової платоспроможності підприємств теплопостачання жодні механізми, передбачені законопроєктом, не можуть бути реалізовані.» – З виступу на круглому столі
Спроба компенсації тарифної різниці для прифронтових громад у 2025 році не відбулася. Відрахування 4% до Програми термомодернізації житлового фонду учасники охарактеризували як недостатні для покриття реальних потреб. Директор КП «Тепловик» (м. Старокостянтинів) навів конкретний приклад: накопичений борг підприємства перед НАК «Нафтогаз» разом зі штрафними санкціями та судовими витратами ставить організацію на межу платоспроможності.
Правова невизначеність конкурсного механізму
Експерт Сергій Пінчук проаналізував правову проблему доступу теплогенеруючих організацій до теплових мереж: закон передбачає щорічні конкурси, але не регулює порядок укладання договорів за їх результатами.
«Якщо конкурс організовує орган місцевого самоврядування, а всі теплопостачальні організації – включно з комунальним підприємством – беруть у ньому участь, незрозуміло, хто підписує договори. Орган самоврядування не є покупцем теплоенергії. Виникає ситуація, коли один учасник конкурсу укладає договір з іншим учасником того ж конкурсу.» – Сергій Пінчук, експерт, радник Асоціації операторів критичної інфраструктури України
Окреме питання – правовий режим обладнання. Якщо мешканці виплачують вартість ІТП через тариф упродовж 5–10 років, норми законопроєкту не визначають, кому цей тепловий пункт юридично належить після завершення виплат і хто несе відповідальність за його технічне обслуговування.
Доступ до приміщення і передача на баланс: практика, якої ще немає
Правова підстава для входу в будинок
Директор «Вінницяміськтеплоенерго» Максим Білик, підприємство якого обслуговує понад 400 ІТП, сформулював проблему, яка зупиняла і зупинятиме реалізацію закону незалежно від фінансування: не існує жодного підзаконного нормативного акту, що надає теплопостачальній організації правову підставу увійти в будинок, провести будівельні роботи і розмістити в ньому теплотехнічне обладнання.
Сервітут, згаданий у законопроєкті, регулює доступ до земельної ділянки. Для нежитлового приміщення всередині будинку аналогічного механізму немає. Якщо будинок не визначився з формою управління – немає суб'єкта, який міг би підписати будь-який договір. Якщо управляюча компанія є – вона не має повноважень розпоряджатися спільним майном. Якщо ОСББ є – голова може погодитися або відмовити, і ця ситуація цілком законна. Відповідно, один голова ОСББ підписує, інший – ні, і в межах одного теплового контуру утворюється гібридна система, яка не дає системного ефекту (див. вище).
Директор «Львівтеплоенерго» Олександр Одинець навів конкретну цифру: 60 актів недопуску до встановлення вузлів комерційного обліку по місту, близько 10 виграних справ у суді. Судовий шлях – єдиний наявний механізм примусового доступу, але він займає місяці і фактично унеможливлює масове впровадження в стислі строки.
Додаткова проблема: вільне приміщення в будинку нерідко розташоване на протилежному кінці від вузла комерційного обліку. Встановлення ІТП у такому разі потребує реконструкції внутрішньобудинкових трубопроводів теплопостачання і холодного водопостачання – за незрозумілий рахунок і з незрозумілим балансоутримувачем.
Передача ІТП на баланс: прецедент із приладами обліку
Закон передбачає, що ІТП у підсумку має перейти на баланс співвласників будинку або уповноваженого ними суб'єкта. Практики вже мають відповідь на питання, наскільки це реалістично.
Заступниця директора «Миколаївоблтеплоенерго» Катерина Куценко: жодного приладу комерційного обліку передати мешканцям на баланс не вдалося. Співвласники не готові приймати обладнання, нести відповідальність за його обслуговування і оплачувати витрати на утримання. Ситуація відтворюється по всьому місту незалежно від будинку. Механізм, прописаний у Законі про комерційний облік, на практиці не запрацював.
Якщо з тепловими пунктами відбудеться те саме – обладнання залишиться на балансі теплопостачальної організації де-факто, але без чіткого правового регулювання цієї ситуації. Хто тоді несе відповідальність за налагодження, планове обслуговування і аварійний ремонт – закон у чинній редакції не визначає.
Окрема колізія виникає з ІТП, встановленими за грантовими програмами: умови донорських угод, як правило, забороняють передачу або відчуження обладнання протягом 5 років після встановлення. Теплопостачальна організація зобов'язана звітувати перед донором і не може передати тепловий пункт навіть за умови, що закон це вимагає.
Електрозалежність ІТП: відсутність вимог до резервного живлення
Прогалина в чинній редакції закону
ІТП, на відміну від класичної елеваторної вузлової схеми з нерухомим соплом, потребує електроживлення для роботи циркуляційних насосів і контролера системи автоматизованого регулювання. В умовах аварійних відключень електроенергії ІТП без джерела резервного живлення (акумулятор, ДБЖ, генератор) припиняє роботу навіть за наявності теплоносія у магістральній мережі. Жоден з учасників круглого столу не заперечив цей ризик. Документ у чинній редакції не містить технічних вимог щодо резервного електроживлення теплового пункту.
Умови ефективної роботи: дані моніторингу
Голова Асоціації енергоаудиторів Вадим Литвин навів результати моніторингу понад тисячі об'єктів бюджетного сектору Києва (загальноосвітні школи, дошкільні навчальні заклади, лікарні): середнє зниження споживання теплової енергії після встановлення ІТП – 26%. Для панельного багатоквартирного будинку зафіксовано зниження на 20–25% порівняно з аналогічним будинком без ІТП. Проте ці показники досягаються лише за певних умов.
Олександр Дудка, Інститут газу НАН України та Асоціація інженерів і енергетиків України, навів приклад ОСББ Сихова (Львів): зниження фактичного теплоспоживання – 60% від розрахункового значення, визначеного при енергетичному обстеженні. Передумови: будинок термомодернізований, ОСББ уклало договір з приватною сервісною організацією, яка здійснює технічне налагодження і обслуговування обладнання.
«Поки ІТП перебував на балансі іншої організації – він не реалізовував розрахункової ефективності. При температурі зовнішнього повітря +10 °C подача теплоносія в систему опалення будинку становила +25 °C.» – Олександр Дудка, Інститут газу НАН України
За даними моніторингу, ІТП забезпечує розрахункову економію лише за наявності призначеного балансоутримувача та регулярного технічного обслуговування. Питання правового статусу балансоутримувача в законопроєкті не врегульоване.
ІТП як заводський виріб: вимога до сертифікації
Вікторія Остименко, представниця українського виробника теплових пунктів, звернула увагу на прогалину, яка може знецінити весь закон: у чинній редакції не визначено, що таке «індивідуальний тепловий пункт» як об'єкт технічного регулювання.
ІТП є обладнанням, що працює під тиском, і підпадає під дію Технічного регламенту, затвердженого постановою КМУ №27 від 2019 року – українського аналога європейської директиви PED 2014/68/EU. Без прямої вказівки в законі на те, що індивідуальний тепловий пункт є заводським виробом, який підлягає сертифікації або підтвердженню відповідності цьому регламенту, замовники зможуть встановлювати довільні «набори комплектуючих» – без гарантій безпеки, ресурсу і можливості сервісного обслуговування.
Пропозиція: закон має містити норму про те, що індивідуальний тепловий пункт є заводським виробом; технічні вимоги – прописуються на рівні постанов КМУ. Ринок, що залишається без цієї норми, заповниться обладнанням, яке не відповідатиме ані безпековим, ані експлуатаційним вимогам.
Штрафні механізми: дисципліна без примусу
Директор «Черкаситеплокомуненерго» Павло Карась запропонував конкретні інструменти, що стимулюють правильну експлуатацію обладнання без адміністративного тиску. Вони апробовані в низці країн Європи.
Перший – штрафна надбавка за перевищення нормативної температури зворотного теплоносія. Якщо ІТП не налагоджений або не обслуговується, температура зворотного теплоносія залишається завищеною – система опалення будинку споживає більше тепла, ніж потрібно, і розбалансовує режим у всій мережі. Штраф за цей показник стимулює балансоутримувача підтримувати тепловий пункт у робочому стані.
Другий – плата за підживлення внутрішньобудинкової мережі. Витоки в трубопроводах будинку компенсуються за рахунок теплоносія з магістральної мережі. Введення окремої плати за цей обсяг мотивує мешканців або управителя підтримувати герметичність системи.
Третій – підвищуючий коефіцієнт для будинків, що відмовляються від встановлення ІТП, – за аналогією з чинною нормою щодо відмови від приладів комерційного обліку. Власне, не примус, а фінансова умова вибору.
Гідравлічний баланс теплових мереж
Учасники круглого столу, зокрема інженери теплопостачальних підприємств, зазначали наступний системний ризик: масове одночасне введення в дію ІТП із системами автоматизованого регулювання змінює гідравлічний режим теплових мереж. Клапани в тепловому пункті відкриваються та закриваються відповідно до поточних погодних умов. За відсутності паралельної реконструкції насосних станцій і перерахунку режиму роботи мереж це може призвести до порушення гідравлічного балансу мереж і, у граничних режимах, виникнення гідравлічних ударів на ділянках мережі. Цей ризик практично відсутній у публічній дискусії навколо законопроєкту.
100% охоплення від одного джерела: умова системного ефекту
Михайло Тарновський, директор «Оптімуменерго» та енергоаудитор з понад 20-річним досвідом обстеження теплопостачальних організацій України, сформулював інженерну умову, яка рідко згадується в дискусіях про індивідуальний тепловий пункт.
Кількісний метод регулювання, який забезпечує індивідуальний тепловий пункт, дає системний ефект лише тоді, коли ним охоплено 100% будинків від одного теплоджерела. Якщо частина будинків оснащена тепловими пуктами, а частина – ні: при зниженні теплоспоживання на «регульованих» будинках (клапани закриваються відповідно до погодних умов) надлишок теплоносія перетікає в нерегульовані будинки, де споживається без обліку. Теплопостачальна організація не отримує жодної економії на джерелі – навпаки, несе збитки через незбалансованість системи.
Практичний висновок: перехід на індивідуальні теплові пункти не може бути поступовим у межах одного теплового контуру. Або джерело і всі його будинки переходять одночасно, або інвестиція в окремі будинки не дасть очікуваного ефекту ні постачальнику, ні споживачу. Це означає, що тривалість перехідного періоду і черговість об'єктів мають визначатися не по будинках, а по теплових контурах.
Кадрове забезпечення: реалістичність тривалості перехідного періоду
Три роки – стислий строк для масового встановлення ІТП у масштабах країни. Програма потребує одночасної роботи значної кількості проєктних організацій, монтажних бригад та інженерів з налагодження систем теплопостачання. На фоні мобілізації та міграції технічних спеціалістів учасники круглого столу висловлювали сумніви в реалістичності встановленого строку.
Досвід країн Балтії
Кілька учасників згадали реформу теплопостачання в країнах Балтії як орієнтир. За їхніми словами, в Естонії та Литві держава або муніципалітети відшкодовували від 50 до 80% вартості встановлення обладнання через прямі субсидії, а не через включення витрат у тариф.
На їхню думку, саме це забезпечило швидке і безконфліктне впровадження реформи. Якщо ці дані підтвердяться, вони вказують на відсутність у чинній редакції українського законопроєкту механізму прямого співфінансування з боку держави або міжнародних фондів.
Порівняння поглядів
Обидві аудиторії – читачі в соцмережах і учасники круглого столу – аналізують одну й ту саму реформу, але з різних рівнів системи. Розбіжність позицій пов'язана не з протилежними інтересами, а з різним обсягом доступної інформації про технічні та правові умови реалізації закону.
| Аргумент споживача | Технічна та системна позиція |
| «Хочу автономку – 500, а не 3 000 грн» | Масовий перехід на індивідуальні газові котли збільшить пікове навантаження на газові мережі: їх проєктували для централізованих котелень, а не для одночасної роботи мільйонів квартирних пальників. |
| «В Закарпатті 20 років усі з автономками» | Закарпаття – переважно малоповерхова забудова до 5 поверхів. Гідравлічні та газодинамічні умови у 9–16-поверхових панельних будинках принципово відрізняються. |
| «ІТП – черговий збір грошей через тариф» | Витрати на ІТП включають до тарифу на послугу з транспортування теплової енергії – це прозоріше за нерозкриті витрати. Без незалежного тарифного контролю зростання тарифу можливе. |
| «ТКЕ не зацікавлена в економії» | Теплопостачальна організація отримує дохід від обсягу реалізованої теплоенергії. Саме тому частина фахівців наполягає: ІТП має перебувати на балансі ОСББ, а не постачальника. |
| «Без світла будинок замерзне» | Обґрунтований ризик. ІТП потребує електроживлення для циркуляційних насосів та контролера автоматизації. Проєкт закону не містить вимог до джерел резервного живлення. |
Сценарії до другого читання
Законопроєкт ухвалено у першому читанні. До другого читання його може бути суттєво змінено залежно від того, які поправки будуть прийняті. Питання, що потребують вирішення на законодавчому або підзаконному рівні:
Механізм фінансування встановлення ІТП і врегулювання заборгованості 72 млрд грн – без відновлення платоспроможності теплопідприємств впровадження закону залишиться декларативним.
Вимоги до резервного електроживлення – закон має або встановити такі вимоги, або визначити порядок розподілу ризику між теплопостачальником і споживачем. Технічні вимоги до обладання на рівні постанов Кабінету Міністрів – без них ринок обладнання залишається неврегульованим.
Правовий статус і порядок визначення балансоутримувача – має бути прописано до введення норми в дію. Паралельна реконструкція насосних станцій і перерахунок гідравлічного балансу мереж – без цього масове введення ІТП несе ризик порушення режимів теплопостачання.
Три варіанти розвитку подій:
- Закон прийнятий у наближеній до чинної редакції, більшість технічних і правових питань передається на рівень підзаконних актів.
- Закон суттєво доопрацьовується – до нього включають механізм співфінансування, технічні вимоги до ІТП і норми щодо гідравлічного балансу мереж.
- Увалення закону відкладається через відсутність фінансового рішення щодо тарифної заборгованості.
Висновки
Встановлення ІТП – перший крок до переходу на облікову модель теплоспоживання, за якої споживач оплачує фактично отриману теплову енергію. Технічна ефективність такої моделі підтверджена даними моніторингу: при дотриманні умов щодо балансоутримувача та технічного обслуговування зниження споживання теплової енергії складає 20–60%.
Підсумковий зміст реформи визначатимуть поправки до другого читання, підзаконні акти та обсяг фінансування. Три незакриті питання нинішньої редакції – правовий статус обладнання, відсутність вимог до резервного живлення і порядок гідравлічного балансування мереж – мають технічне та юридичне вирішення. Чи буде воно включено до фінального тексту закону – редакція AW-Therm відстежуватиме в міру просування законопроєкту до другого читання.
За матеріалами: публікація AW-Therm (лютий 2026); коментарі читачів у соцмережах AW-Therm; Круглий стіл щодо законодавчих ініціатив з підтримки розвитку ефективного та сталого централізованого теплопостачання (організатор: Асоціація операторів критичної інфраструктури України за участі Асоціації міст України; 19 лютого 2026 р., онлайн, Zoom).
Більше важливих статей і новин в Telegram-каналі та корисні відео на Youtube-каналі та у TikTok. Долучайтесь!
Переглянуто: 1 910
