Насоси «Грундфос»

Налаштування «теплої підлоги»: методи та практичні поради

М. Мацуніч

Монтаж системи поверхневого підлогового опалення («тепла підлога») – дуже відповідальна операція, яка супроводжується досконалою технічною складовою, проте якість функціонування такої системи в першу чергу буде залежати від характеру її налаштувань. Налагодження підлогової системи насправді не настільки складна операція як може видатися на перший погляд, проте саме вона буде визначати комфорт та економічність системи опалення. Про важливі моменти процесу налаштування та деякі практичні поради розповідається далі в даній статті

Системи підлогового опалення набули популярності та шани серед споживачів, що пояснюється їх ефективністю, ступенем комфорту та зручністю. Щорічно попит на такі системи лише зростає. Зважаючи на «системну» пропозицію від виробників щодо всіх складових комплектів для виготовлення «теплої підлоги» – від підкладок, трубних систем, колекторів до балансувальної арматури з насосним обладнанням, за виготовлення «теплої підлоги» власноруч все частіше беруться самі майбутні користувачі. Завдяки уважному і правильному налаштуванні цієї доволі складної системи, результат може бути достатньо успішним.

За великим рахунком, налаштування системи опалення складається із 3-х етапів:

  • балансування контурів опалення між собою;
  • налаштування насосно-змішувального вузла;
  • налаштування (програмування) контролера, якщо такий є.

Найперший та дуже важливий етап – балансування контурів підлогового опалення. Зважаючи на його неабияку важливість, зупинимося більш докладно саме на методах балансування та практичних порадах щодо цього.

Насамперед позбавимося від міфів про балансування.

Міфи про налаштування «теплої підлоги»

Налаштуванню передують складні теоретичні розрахунки
Звичайно, детальні розрахунки, що передують процесу практичної реалізації, допомагають у проектуванні та при виборі компонентів системи, але після того, як систему змонтовано, процес налаштування має свою методику та порядок здійснення. Розрахункові показники налаштувань та положення регулювальних органів здебільшого будуть відрізнятися від тих оптимальних значень, що будуть встановлені у практичних умовах саме для цієї системи. Навіть найдетальніші розрахунки зажди мають деякі узагальнення та не враховують деталі та дійсні витрати теплоносія, а також супротив його руху, що виникає у реальних умовах.

Всі гілки та контури мають пропускати однакову кількість теплоносія
Це не так. Подача теплоносія в кожен окремий контур має відповідати тепловій потужності, на що впливають довжина та конфігурація конкретного контуру, площа та план приміщення, орієнтація помешкання за сторонами світу, розташування вікон та дверних отворів, ступіть теплопередачі через підлогове покриття у даному приміщенні, розташування меблів, структура повітряних потоків тощо. Здебільшого потрібна подача теплоносія по всій площі будинку буде відрізнятися. Саме це і є причиною застосування для підлогового опалення колекторних блоків із витратомірами, що відокремлюють контури між собою та дозволяють точно встановлювати подачу за фактичною потребою, а також окремо один від одного.

Підлогове опалення взагалі не потребує балансування
Таку думку нерідко можна почути. Вона спирається на те, що використання елементів автоматики (термостатів, сервоприводів, контролерів) дозволяє не балансувати контури, мовляв, подача вирівняється сама по собі. Частково – це так, але регулювання автоматикою має певні межі, по-перше. А по-друге, за умов максимального навантаження автоматика відкриє всі контури на всі 100%. Відтак прохід теплоносія у кожен контур буде відкритий на максимум, отже, теплоносій буде максимальним чином проходити через той контур, де буде найменший гідравлічний супротив. В цей час інші контури будуть потерпати від нестачі теплоносія, що спричинить в одному контурі перегрівання, а в інших – дефіцит тепла, тобто вся система буде розбалансована, насамперед, з теплової точки зору.

Практичний метод налаштування «теплої підлоги»

Головною задачею балансування системи є створення взаємодії у подачі води через гілки опалювальних контурів. Кінцеве налаштування подачі для кожного контуру відбувається в процесі установки та налагодження насосно-змішувального вузла.

Налаштування насосно-змішувальних груп Змішувальний блок виконує декілька функцій:

  1. Створення окремої опалювальної підсистеми з відмінними (нижчими) показниками температури теплоносія, аніж в основної системи опалення (як правило, високотемпературної). Зменшення відбувається шляхом підмішування до гарячої води охолодженого теплоносія (виходить із теплогенератора), який поступає через зворотну лінію після обігрівання підлоги.
  2. Підтримання температури води для підлогового опалення в автоматичному режимі. Даний процес реалізується завдяки термостатичним головкам, сервоприводам чи трьохходовим клапанам. Це залежить від конфігурації та типу змішувального блоку.
  3. Підключення насосу підлогової підсистеми, що підтримує циркуляцію теплоносія по контурах.

Налаштування насосно-змішувальних блоків слід проводити згідно з вказівками виробника щодо монтажу, оскільки комплектація та характеристики вузлів можуть дуже відрізнятись один від одного. Перевагу слід надавати тим блокам, що мають балансувальні клапани як для первинних, так і для вторинних контурів, елементи автоматичного видалення повітря із системи, дренажні крани та іншій допоміжній арматурі.

Налаштування колекторів«теплої підлоги» з витратомірами
Після проходження теплоносія через насосно-змішувальну групу він потрапляє у розподільчий колектор. Налаштування подачі відбувається запірними клапанами чи витратомірами. Це залежить від комплектації набору. Перевагу слід надавати комплектам з витратомірами, наприклад, VTc.596, VTc.589 чи VTc.586 (див. рис. 1). Наявність цих пристроїв значно прискорює та полегшує процес балансування контурів.

Зображення колектори для теплоії підлоги Рис. 1. Колекторні блоки

Мета налаштування колектора – урівноважити співвідношення подачі та співвідношення кінцевої теплової потужності для всіх контурів. Це зробити простіше, коли є гідравлічний розрахунок та відомі теплові витрати для кожного відгалуження. Проте можна виконати налаштування й не маючи таку інформацію. Починати можна з перевіреного способу – витратомірами виставити подачу, пропорційно довжині труб кожного контуру.

Балансування починається із самої протяжної петлі. Витратомір для цієї гілки налаштовується на максимально відкрите положення. По ньому будуть виставлятися інші прилади.

Для прикладу можна взяти випадок з налаштування колектору із чотирма виходами. Припустимо, що довжина гілок трубопроводів – відповідно 80, 60 та 40 метрів. Перша петля відкривається на максимум (як найбільш протяжна). В даному стані подача через дану петлю буде дорівнювати 4 л / хв. Тоді подача у другому контурі має становити (60 / 80) 4 = 3 л / хв. Отже, в третьому контурі подача також дорівнюватиме 3 л/хв, а на четвертому контурі подача має бути налаштована на 2 л / хв. (рис. 2).

Зображення налаштування витратоміра у колекторі теплої підлоги Рис. 2. Приклад налаштування подачі за довжиною труб у контурі

Даний етап налаштування може бути не остаточний та залежить від фактичного супротиву конкретної гілки – кількості місцевих перегинів та фітингів тощо. Припустимо, що у третьому контурі (навіть у максимально відкритому) фактично встановлюється подача 2,5 л / хв. В даному випадку саме цю гілку слід приймати за базову для наступних налаштувань. Відповідно, значення подачі для інших гілок має бути перераховане. Перша петля має бути налаштована на подачу 3,3; друга – 2,5; четверта – 1,6 л / хв (рис. 3).

Зображення налаштування колектора для водяної теплої підлоги Рис. 3. Приклад відкорегованих налаштувань за фактичним супротивом гілок

Налаштування колекторів с запірними вентилями
В даному разі керування налаштуваннями у гілках відбувається тільки разом із ввімкненим котлом. Бажано, щоб витрати тепла в цей час були мінімальними. Для цього рекомендовано проводити налаштування при зовнішній температурі, яка не нижча + 5°С. Мають також бути обмежені потужні теплові втрати та надходження тепла (закриті приміщення та похмура погода без прямого надходження тепла від сонячного опромінення).

Послідовність дій в даному разі наступна, але точність налаштування – зовсім інша:

  • Обирається найдовша петля, запірний кран викручується на максимум.
  • Налагоджуються інші гілки в залежності від їхньої фактичної довжини та очікуваного супротиву. Короткі гілки (або ті, що мають очікуваний найменший супротив) прикручуються сильніше, довгі петлі (або гілки з відносно більшим супротивом) відкриваються по можливості більше. На даному етапі необхідно дати оцінку щодо безпомилкового встановлення налаштувань запірних клапанів.

Головні показники такі:

  • температура води у зворотній лінії;
  • температура на покритті підлоги.

При цьому слід враховувати інерційність системи підлогового опалення та час виходу її на сталий режим (декілька годин).

Визначити доцільність температури води у зворотному трубопроводі можна за різницею температур. Вона має становити 5-10°С. На практиці зазвичай це значення становить 7°С. Різниця температур (або Δt) та теплова потужність взаємопов’язані – зі зменшенням подачі теплоносія, Δt збільшуватиметься, і навпаки.

Необхідно досягти такого налаштування гілок, щоб у петлях різниця температур була однаковою. Це означатиме, що подача та теплова потужність налаштовані правильно. Для точнішого визначення температури для кожної гілки можна використовувати трубні термометри, наприклад VT.4615 (рис. 4). За допомогою цього пристрою легко визначити температуру у зворотній лінії кожної петлі. Найпершим чином перевіряється головна петля (найдовша). Його можна взяти за індикатор. Якщо на іншій гілці цей показник відрізняється, то у випадку нижчої температури подачу треба дещо збільшити, якщо ж він вищий – то навпаки, подачу до цієї гілки треба зменшити, тобто треба прикрити клапан.

Зображення термометр для колектора для теплої підлоги Рис. 4. Колекторний термометр

Після цього треба дати системі час для виходу на новий режим та стабілізації показників (30‑40 хвилин). А в разі необхідності – повторити процедуру ще раз.

До того ж варто пам’ятати про такий важливий параметр як температура, власне, на поверхні підлоги. Вона має чіткі рекомендовані значення, які не треба підвищувати, адже це негативно впливатиме на фізичний стан людей, що перебувають у приміщенні, а також на формування небажаних повітряних потоків, які викликатимуть дискомфорт.

Згідно ДБН 2567-2013, температура поверхні підлоги у приміщені, де люди перебувають постійно, має бути менше 29°С. Перевірка налаштувань колектору лише за допомогою регулювання температури води у зворотній лінії не враховує фактичну тепловіддачу від покриття підлоги, яке у різних приміщення може бути різним. Відтак рекомендується вимірювати це значення за допомогою різних спеціальних пристроїв (пірометри, контактні термометри, тепловізійні пристрої тощо). Вимірювати треба щонайменше у 5-6 різних точках кожного приміщення та осереднювати дані. Якщо за даними вимірів температура перевищує рекомендовані значення, то запірний клапан слід прикрутити.

Після цього процедуру налаштування та балансування «теплої підлоги» можна вважати закінченою. З часом параметри та умови роботи можуть змінитися, тому перевірку системи на збалансованість слід проводити регулярно. В цілому видно, що дана процедура загалом не є надто складною, проте вона потребує певного часу, наявності необхідних приладів, дотримання відпрацьованої методики та деяких особистих навичок.

Читайте статьи и новости в Telegram-канале AW-Therm. Подписывайтесь на YouTube-канал.

Просмотрено: 4 093

Вас может заинтересовать:



Оставьте комментарий

Telegram