У світі дерев’яні конструкції CLT і glulam стали символом сталого будівництва – вони зменшують вуглецевий слід і створюють природну архітектуру. В Україні ж ця технологія поки залишається радше архітектурною тенденцією, ніж економічно виправданим рішенням: без державних стимулів і грантів CLT не витримує конкуренції з традиційними бетонними системами
Європа, США і Канада активно просувають дерев’яні конструкції у нових будівлях. CLT і glulam стали символом сучасного екостилю. Основна мета – зменшити частку цементу й сталі у нових спорудах, створюючи екологічність через натуральну архітектуру. Але.
В Україні ситуація зовсім інша. Вітчизняне будівництво орієнтоване не на декларації екологічності, а на реальні витрати. Грантові або компенсаційні програми відсутні, тому девелопери орієнтуються на капітальні й експлуатаційні витрати. Для них головне – не ідеологія, а швидкість окупності.
CLT – цей матеріал легкий, точний і швидкий у монтажі. Проте з теплотехнічного погляду матеріал недостатньо ефективний: теплопровідність близько 0,10 Вт/м•К, а термічний опір панелі товщиною 120 мм становить лише R≈1,2 м²•К/Вт. Вимоги ДБН В.2.6-31:2016 для центральної України визначають мінімальний опір стіни в кілька разів більший. Тому CLT не відповідає нормам без додаткового шару утеплювача 150–200 мм. У результаті CLT-панель виконує лише роль несучої основи під фасад, втрачаючи власну естетику і матеріальну логіку.
У несучих компонентах будівель CLT має ті самі обмеження. Для сучасних систем HVAC важлива маса та теплова інерція огороджувальних конструкцій, яких дерево не забезпечує. Тому на практиці застосовують гібриди – Timber-Concrete Composite (TCC), де на CLT заливають бетонну стяжку 50–70 мм. Такі рішення технічно цікаві, але дорогі й менш інерційні, ніж монолітна RC-плита. Раціональнішими за часом і вартістю є монолітні бетонні перекриття з вбудованими трубами системи TABS (Thermally Activated Building Systems, ISO 11855). Вони простіші у виконанні, дешевші та забезпечують більшу стабільність мікроклімату. CLT-перекриття можуть бути доцільні лише у випадках, коли важливе зменшення ваги споруди або потрібно швидке заводське складання модулів.
Аргумент про «вуглецеву нейтральність» у вітчизняних реаліях не працює. Україна не має системи обліку чи монетизації CO₂, тому екологічні показники не мають економічної вигоди. Девелопер не отримує ні компенсацій, ні податкових пільг – лише більшу собівартість і тривалішу окупність. Виробництво CLT в Україні залишається епізодичним. Існує кілька ліній на стадії запуску, більшість орієнтовані на експорт. Внутрішній ринок мізерний, а імпорт дорогий через логістику та коливання валют. Тому CLT поки не може конкурувати з бетонними або кам’яними системами ні за обсягом, ні за ціною.
Архітектори цінують деревину за її естетику, теплоту та природність. Вона справді створює приємне візуальне середовище і дає змогу швидко монтувати будівлі. Але експлуатаційні витрати — це насамперед клімат будівель, вимоги до термічного опору огороджувальних конструкцій і стабільності температурного режиму з урахуванням акумулювання тепла в масиві конструкцій. Тому для інженера-теплотехніка деревина – це матеріал з низькою інерцією, слабкою акумуляцією і обмеженою сумісністю з теплоактивними системами акумулювання енергії*.
Таким чином, у сучасних українських умовах CLT виконує переважно іміджеву, а не енергетичну роль. Без державних стимулів або зелених програм цей матеріал залишається архітектурним жестом, а не технічною перевагою. Реальну ефективність у будівлях забезпечують саме масивні теплоактивні конструкції TABS, здатні стабілізувати мікроклімат і скоротити витрати вже зараз – без грантів і субсидій.
Більше важливих статей і новин в Telegram-каналі та корисні відео на Youtube-каналі та у TikTok. Долучайтесь!
Переглянуто: 2 380
