Чи прискорить або сповільнить Європа перехід до чистої енергії з огляду на заплановану відмову ЄС від російської нафти та газу, зважаючи на агресивну війну РФ проти України? Оскільки у відповідь на вторгнення Росії в Україну Європа наразі намагається посилити енергетичну безпеку, на багатьох напрямках вимальовується невизначеність
Дослідницька група з DNV щодо енерготранзиції розглянула це складне питання впливу відмови від викопних енергоресурсів з РФ, насамперед газу та нафти, використовуючи модель прогнозу для оцінки впливу. Поки що загальний висновок полягає в тому, що ембарго на російську нафту та газ з прикладанням певних зусиль може в подальшому покращити загальноєвропейську енергетичну безпеку; енерготранзиція не забезпечується ціною декарбонізації, і, ймовірно, навіть буде невелике прискорення енергетичного переходу в Європі.
Попередній погляд DNV на те, як війна в Україні, що триває, може вплинути на енергетичний перехід всієї Європи в короткостроковій, середньостроковій та довгостроковій перспективі містить оцінку наслідків від розвитку поточних подій у Європі і не містить політичних рекомендацій. Приєднання України до єдиної електромережі ЄС (ENTSO-E) та очікування позитивного рішення щодо прискореного членства в ЄС означає розповсюдження даних висновків в загальноєвропейському контексті і на Україну. Проте DNV викладає наразі лише напрямок тенденцій і підкреслює невизначеність у точній кількісній оцінці.
Енергетична безпека
Приблизно одна третина потреби в газі в Європі використовується для опалення та приготування їжі, а ще одна третина – для виробництва електроенергії. Майже 20% використовується обробною промисловістю та для переробки у нафтохімічній і газовій промисловості та самою промисловістю під час виробництва.
Європейські політики вже заявили, що сповнені рішучості скоротити газову залежність ЄС від Росії вже цього року на дві третини. Заміна буде болісною та дорогою, а в центрі уваги буде збільшення імпорту СПГ (скрапленого природнього газу) з різних джерел постачання.
Однак наразі в Європі недостатньо потужностей з регазифікації СПГ, а виробництво в місцях, пов’язаних з європейськими газопроводами з Норвегії, Алжиру та Азербайджану, може збільшувати обсяги постачання лише обмежено. Заміна двох третин російського газу до кінця року виглядає складним завданням, і, таким чином, амбіції європейської енергетичної безпеки залежать від додаткових політичних зусиль, таких як ті, які викладено МЕА у своєму плані з 10 пунктів (IEA, 2022). Окрім спонукання споживачів до зниження споживання енергії, є простір для узгодженої політики щодо підвищення енергоефективності, відтермінування виводу з експлуатації ядерної енергетики та широкого розвитку відновлюваної енергії.
На цих напрямках, безумовно, є можливості для прискорення: бельгійські атомні електростанції, французькі теплові насоси, німецькі сонячна енергетика та загальноєвропейська вітряна генерація – усе це сприятиме зменшенню залежності від імпорту російських енергоносіїв. Деякі з цих варіантів можуть змінити ситуацію в цьому році; іншим заходам знадобиться кілька років для втілення, щоб отримати значущий ефект.
Хоча відновлювані джерела та енергоефективність можуть і будуть прискорюватися, існують протидіючі сили щодо темпів енергетичного переходу. Вони включають спалювання більшої кількості вугілля для поточної заміни природного газу та збільшення вартості батарей для електромобілів та накопичувачів енергії від фотоелектричних панелей. Таким чином, рух до енергетичної безпеки працює проти переходу.
Інші наслідки війни, які не пов’язані з енергетичною безпекою, як-от скорочення глобальної торгівлі та співпраці, такі як перебудова глобальної логістики для вирішення продовольчої кризи, що наростає, і критичний дефіцит корисних копалин також можуть дещо уповільнити енергетичний перехід.
Вищі ціни на енергоносії
Росія виробляє близько 17% світового природного газу, а імпорт з Росії забезпечував в Європі в 2020 році 33% загального споживання природного газу. Коли Європа перекриє споживання російського газу на 80% у 2023 році і на 100% у 2025 році, а також внаслідок спровокованого Росією підвищення цін на газ, відбудеться поширення впливів на інші сфери, наприклад збільшити ціни на електроенергію.
Наприклад, у 2024 році ціна електроенергії в ЄС на 12% буде вищою саме через відмову від імпорту російських енергоносіїв. У глобальному масштабі війна Росії проти України призводе до зниження попиту на енергію на 3% протягом 2 років порівняно з довоєнною моделлю попиту від DNV, головним чином через зниження ВВП в світі.
Альтернатива газу
Легкість і спосіб заміни газу залежать від того, в якому секторі він використовується. Зростання та екологізація електрогенерації, а отже, і декарбонізація кінцевого використання енергії в транспортному, будівельному та виробничому секторах, є найважливішим засобом загальної декарбонізації використання енергії в Європі. Відновлювані та ядерні джерела енергії мають низькі експлуатаційні витрати і найменшу вартість відновлення ядерних потужностей, що, наприклад, були заморожені (але не знищені) в Німеччині. За певних умов ці генеруючі потужності можна швидко та відносно недорого повернути в загальний енергокошик.
Цих потужностей у короткостроковій перспективі недостатньо, щоб впоратися з усім дефіцитом газу – саме тоді газ потрібно буде замінити вугіллям, яке також має вищі витрати внаслідок війни. Перехід на вугілля є тимчасовим. Будучи паливом для в крайньому випадку, очікується, що до 2024 р. лише 6% скорочення споживання природного газу буде забезпечено за рахунок підвищення споживання вугілля.
Відстрочення виведення ядерної генерації та більшого використання наявних ядерних активів разом створюють важливий короткостроковий ефект, і ці події, ймовірно, відбудуться в кількох країнах, проте навряд чи це станеться у Німеччині. Видобуток ядерної енергії покриє третину дефіциту російського газу в 2023 році.
На рис. 1 показані впливи від заходів щодо компенсації відмови Європи від російського газу.
Рис. 1. Засоби компенсації Європою відмови від російського газу
Джерело: Попередній звіт DNV щодо темпів енерготранзиції, березень-квітень 2022
Біоджерела
На відміну від більшості інших джерел енергії, витрати на біоенергію через війну не зросли, і направду можна трохи підвищити частку біоенергетики протягом найближчих кількох років – головним чином за рахунок використання вторинного тепла зі стічних вод та газовидобутку із відходів та сміття. DNV вважає, що біоенергетика в 2024 році зможе компенсувати до 20% нестачі російського газу.
Навпаки, основний засіб досягнення енергетичної незалежності від Росії, запропонований європейськими політиками – більший і швидший розвиток відновлюваної енергії – має набагато повільніший початковий ефект. Наприклад, знадобиться два роки, щоб таке швидше нарощування заповнило 10% дефіциту енергії через відсутність російського газу. Однак, хоча в 2023 році вплив може бути незначним, він стає все більш значущим з кожним роком. DNV прогнозує, що протягом п’ятирічного періоду послідовне нарощування відновлюваних джерел енергії відповідає 20-відсотковому збільшенню енергогенерації, на яке прагне ЄС, і до 2030 року сонячні фотоелектричні та вітрові джерела заповнять більше половини дефіциту від нестачі природного газу з РФ.
Електромобілізація сповільниться
Вищі ціни на товари призведуть до збільшення вартості батарей для електромобілів та для стаціонарних накопичувачів енергії. Постраждають темпи використання електромобілів, так що час досягнення 50% продажів нових електромобілів у Європі відкладається майже на один рік – на 2028, а не на 2027. Це має додаткові наслідки для довгострокової декарбонізації та дещо затримує падіння вжитку нафти. Країнам з амбітними цілями щодо декарбонізації до 2030 року необхідно буде переглянути та, можливо, посилити стимули для використання електромобілів в цих країнах.
Якщо подивитися на зміни у відсотках, загальне споживання газу скоротиться на 1700 ПДж або на 9% у 2024 році порівняно з довоєнною моделлю від DNV. Найбільший відсоток збільшиться у сонячній енергетиці, яка зросте на 9%. Загальний вплив на енергетичний баланс обмежений, враховуючи, що загальний попит на первинну енергію в Європі становить 70 ЕДж або 70 000 ПДж. У результаті скорочення обсягів споживання газу декарбонізація енергетичного комплексу збільшується до 34% невикопних джерел енергії в 2024 році, що на 2% вище, ніж у довоєнній моделі. Це невелике прискорення залишається таким, що до 2030 року загальна зміна частки невикопних джерел енергії в енергетичному балансі продовжуватиме бути на 2% вищою, ніж згідно довоєнного прогнозу.
Тотальне енергозбереження
Ніщо не має нижчих витрат і впливу, ніж невикористана енергія, і Європа докладає більше зусиль до енергоефективності, щоб забезпечити енергетичну незалежність. Видатною діяльністю тут є підтримка теплових насосів, і, як результат, ми очікуємо, що загальний попит на енергію в будівельному секторі покращиться ще на 4% до 2030 року, при цьому ефективне використання електроенергії у теплових насосах замінить частину споживання газу.
Поштовх для зеленого водню
Водень є додатковим і важливим стовпом у забезпеченні як енергетичної незалежності Європи, так і щодо сталості її енергетичного балансу. Але його головна проблема – доступність.
З Німеччини надходять сигнали, що енергетична криза зменшує опозицію до блакитного водню (Recharge, 2022). Однак, коли Європа гостро потребує газу, щоб замінити поетапне припинення купівлі російського газу, малоймовірно, що значні надлишки природного газу будуть доступними для виробництва блакитного водню. Крім того, ціни на газ залишаться відносно високими, і це робить блакитний водень з його додатковими витратами на поглинання і зберігання вуглецю менш конкурентоспроможним. Навіть якщо протягом наступних кількох років блакитний водень (виробляється каталітичним способом із природнього газу) залишиться дешевшим за зелений водень (що виробляється з відновлюваних джерел електролізом), виявиться, що споживання блакитного водню в Європі внаслідок війни буде до 2030 року лишатися низьким і зменшуватиметься, а не збільшуватиметься.
Наразі Європа має обмежені можливості для виробництва достатньої кількості відновлюваної електроенергії, щоб одночасно виключити викопне паливо зі складу електроенергії та виробляти значну кількість зеленого водню. Тим не менш, політики продовжують визначати пріоритети стосовно обох цілей. Отже, прогнозується більша підтримка зеленого водню як частини нового поштовху до відновлюваних джерел енергії – це враховано в моделі DNV на 12% нижчою ціною на водень порівняно з базовим варіантом DNV на 2030 рік. Незважаючи на збільшення підтримки, використання зеленого водню в Європі до 2030 року буде залишаться скромними, хоча й на 25% вищим порівняно з довоєнною моделлю енерготранзиції від DNV.
Попит на газ змінюється
Щоб замінити свій дохід від експорту енергоносіїв, Росія буде дивитися на Схід, але експортні потужності до Китаю та сусідніх країн наразі обмежені, а будівництво нових газопроводів і терміналів для експорту СПГ займе багато часу. Таким чином, видобуток газу в Північно-Східній Євразії, до якої входять Росія та інші країни колишнього Радянського Союзу, насамперед в Середній Азії, скоротиться у 2024 році на 24% через недостатню інфраструктуру для експорту газу.
Натомість, за оцінками DNV, Європа сама вироблятиме на 12% більше газу до 2030 року, що відображає реакцію галузі на підвищення цін на нафту та газ у короткостроковій перспективі та відповіді на зобов’язання ЄС постачати більше власного газу. Високі ціни на нафту і газ стимулюватимуть новий розвиток подій у всьому світі, але після цього початкового імпульсу до нового видобутку світовий попит протягом наступного десятиліття, швидше за все, зменшиться, аніж зросте, оскільки зростання ВВП і глобалізація зменшуються, а також видобуток нафти і газу і транспорт, отже, дюйм трохи нижче.
Таким чином, аналіз математичних моделей демонструє, що надмірні інвестиції призведуть до зниження цін на нафту і газ у другій половині цього десятиліття, і наша модель припускає, що це призведе до невеликого збільшення світового споживання нафти пізніше 2030 року порівняно з довоєнним прогнозом DNV.
Деяке прискорення декарбонізації та скорочення викидів
Кінцевим показником декарбонізації є скорочення викидів парникових газів, а несподіваним підсумковим ефектом від агресивного вторгнення Росії в Україну буде невелике прискорення декарбонізації до 2030 року та скорочення викидів. Основними причинами різниці є (в короткостроковій перспективі) відтермінування виводу з експлуатації ядерних потужностей та швидшого розвитку відновлюваних джерел енергії, підвищення енергоефективності та зниження загального економічного зростання (в середньостроковій перспективі).
Загальний ефект, однак, обмежений, і становить 580 млн. тонн або 2,3% скорочення викидів у Європі в період 2022-2030 років порівняно з моделлю без війни в Україні. На рис. 2 показано, що загальна зміна викидів майже повністю пов'язана зі зменшенням споживання газу; зміни в інших джерелах енергії та завдяки розвитку систем поглинання та зберігання вуглецю (CCS) порівняно незначні.
Рис. 2. Впливи війни Росії проти України на емісію парникових газів в Європі
Джерело: Попередній звіт DNV щодо темпів енерготранзиції, березень-квітень 2022
Невизначеність наслідків
DNV наголошує, що наразі в прогнозі є значні невизначеності. Вони стосуються насамперед тривалості та результатів самої війни, а також тривалості та послідовності політичних заходів, які вживаються європейськими державами для покращення енергетичної безпеки та сталості.
Проте аналіз поточної ситуації прогнозує невелике прискорення енергетичного переходу в Європі як найбільш ймовірний енергетичний результат війни в Україні. Як і у випадку з COVID-19, ми бачимо Європу, якій вдається впоратися з короткостроковою кризою без шкоди для її здатності впоратися з довгостроковою кліматичною кризою.
На глобальному рівні вплив війни на енергетичний перехід є поки що незначним. Динамічна модель від DNV відображає деякі з нових глобальних складнощів, включаючи зміни в торгівлі енергією та впливи від зростання цін на сировину. Він також враховує, як регіоналізація та енергетична безпека сприяють більш короткостроковому використанню вугілля, наприклад, у Китаї, і як розвиток відновлюваних джерел енергії сповільнюється вищими цінами на товари і в той же час прискорюється поштовхом до енергетичної незалежності.
Очікується, що більш детальні коментарі щодо впливів війни проти України на загальну енергетичну модель Європи та темпів її енергетичного переходу з’являться не раніше кінця 2022 року.
За матеріалами попереднього звіту DNV.
Більше важливих статей і новин в Telegram-каналі та корисні відео на Youtube-каналі та у TikTok. Долучайтесь!
Переглянуто: 3 731
